Зміцнюючи стосунки: ХСП провела перший ретрит для сімей військовослужбовців

20-26 липня на Закарпатті на базі центру відновлення для ветеранів “Ковчег миру” пройшов перший ретрит для військовослужбовців 30-го корпусу та їх родин з акцентом на зміцненні подружніх стосунків. Організатори заходу – 35-та бригада 30-го корпусу Морської піхоти ЗСУ і Християнська служба порятунку.

Мальовничі краєвиди Карпат, база відпочинку серед гір, м’яка літня погода, чисте повітря й джерельна вода, міцний сон, смачна та різноманітна їжа, продумана програма екскурсій та навчання, а головне — довгоочікувані тиша і спокій без обстрілів та постійної загрози життю. Саме в таких умовах пройшов ретрит, який об’єднав близько десяти родин захисників 30-го корпусу 35-ї окремої бригади Морської піхоти.

За словами організаторів, одного разу виникла ідея допомогти сім’ям військовослужбовців переживати психологічну та фізичну реабілітацію. І одним з головних напрямків в цьому — відновлення стосунків у подружжі.

“Як ми спостерігаємо, під час війни змінюються мислення, поведінка, світогляд наших військовослужбовців. Це впливає і на стосунки в сім’ях, а іноді доводить до кризи. Тож ми побачили для себе одну із цілей допомогти зміцнювати стосунки в сім’ях наших захисників. Саме для цього ми запросили сім’ї разом з їх дітьми на цю базу, щоб вони провели час у спілкуванні і відпочили. А головне — в міркуваннях на тему, як будувати здорові і сильні відносини в сім’ї”, — зазначив командир Оперативного резерву ХСП та пастор Валерій Алимов.

На зустрічі для сімей він наголошував на необхідності пізнання одне одного у подружжі, розповідав про різницю мислення жінок і чоловіків та дав практичні рекомендації:

“Найбільша проблема багатьох подружніх пар полягає в тому, що вони перестають пізнавати одне одного. Чим менше пари говорять одне з одним, тим більше між ними виникають проблем. Мало хто ставить собі за мету по-справжньому зрозуміти свого чоловіка чи дружину.

Чоловіки й жінки по-різному сприймають світ. Жінці важливо проживати емоції, відчувати життя, тоді як чоловік часто мислить діями та рішеннями. Особливо це помітно у військових, які нерідко переносять стиль життя війни додому. Водночас дружина очікує уваги, романтики, емоційної близькості.

Стосунки потрібно будувати щодня. Якщо важко говорити, почніть з питання: “Як ти?” Будьте готові вислухати одне одного, приділяйте безроздільну увагу під час розмови. Плануйте особливі дні, пам’ятайте про важливі дати, записуйте теми для розмов. Сім’ї, які свідомо працюють над спілкуванням і близькістю, найкраще проходять життєві випробування.

Головна мета сім’ї — стати командою і зробити одне одного щасливими. Вкладайтеся у свої стосунки, щоб наприкінці життя поруч із вами була не просто людина, а справді рідна душа. Інтим мине, повсякденні справи відійдуть на другий план, у дітей будуть свої сім’ї, але ви залишитеся вдвох. І не бути самотнім наприкінці життя — це певний смак щастя”.

“На мій погляд, найбільший виклик для сімей військових — це тривала розлука. Звичне спілкування змінюється, і те, що раніше здавалося простим, стає складним як для військового, так і для його рідних.

Найважче те, що військовослужбовець не завжди може вийти на зв’язок саме тоді, коли сім’ї потрібна підтримка. Виконання бойових завдань триває безперервно до нашої спільної мети — перемоги. Буває, що ми йдемо на завдання на тиждень, а інколи й на місяць і залишаємося без зв’язку. І для рідних це найважче.

Саме тому такі ретрити надзвичайно важливі. Тут ми можемо поговорити про те, про що зазвичай не встигаємо чи не можемо сказати по телефону. Наші дружини за час війни стали справжніми побратимами. Вони воюють разом з нами — на відстані, зі своїми переживаннями й тривогами, не менш важкими, ніж у кожного воїна”, — поділився майор 35-ої бригади Віталій Наконечний.

“Розмови з психологом”. Так учасники назвали щоденні ранкові ресурсні зустрічі з психоедукації, де Юлія Бабюк, фахівчиня з психології та дружина військового, розповідала про те, як працює психіка, чому виникають емоційні проблеми, які наслідки для особистості мають психічні негаразди, як допомогти собі в складних ситуаціях та розумітися одне з одним у подружжі.

Разом відповідали на питання: чим відрізняються цінності воїна та цивільної людини? Що відбувається з мисленням людини, яка має бойовий досвід? Як сприймає воїн сам себе і кого в ньому бачить суспільство? Що може робити дружина військовослужбовця, щоб краще зрозуміти свого чоловіка? Також детально розібрали правила бою, за якими військова людина продовжує жити і в цивільному житті.

Юлія акцентувала на ключовій ролі дружини в житті чоловіка-військового:

“Не можна вимагати від жінки приховувати свої емоції. У неї має бути людина, з якою вона може поділитися своїми переживаннями. Водночас говорити з чоловіком про свої труднощі краще тоді, коли емоції вже вщухли.

Для військового дуже важливо відчувати, що він залишається частиною життя своєї сім’ї, тому варто всіляко підтримувати його зв’язок із цивільним життям. На дружинах значною мірою лежить відповідальність за збереження стосунків.

Потрібно пам’ятати, що мозок військового працює в режимі виживання. Тому дайте йому час прожити цей стан і намагайтеся самі залишатися максимально стабільними.

Є й прості, але важливі правила безпеки. Наприклад, не підходьте до військового зі спини та дозвольте йому самому обрати місце, де він хоче сісти. Кожна дружина певною мірою є психологом для свого чоловіка. Саме її розуміння, терпіння та підтримка можуть стати важливою опорою на шляху його відновлення”.

Як сказала Юлія, мета її служіння на ретриті досягнута, бо відчуває велику різницю між тим, якими дружини військових приїхали на захід і тим, якими вони стали після його закінчення:

“Я проводила зустрічі з дружинами військових. Хотіла донести усвідомлення змін, які відбуваються з ними в сфері стосунків. Парам ми хотіли трохи нагадати про їхні стосунки, їх перше кохання, освіжити почуття. За особисто моїм відчуттям, ціль досягнута: бачу різницю до і після. В останній вечір кожна дружина обіймала мене і дякувала за тепло і знання, які отримали. Вважаю, що це найцінніший фідбек, який би міг бути”.

Романтичний вечір для учасників ретриту став вишенькою на торті. Столик на двох з квітами та свічками, приємна музика, легке пригощання, танці. Пари поділилися своїми історіями кохання та оновили почуття, говорячи одне одному компліменти.

“Програми, які об’єднують сім’ї військових, — це, мабуть, найцінніше, що можна дати людям, які тривалий час живуть окремо. Нам дуже бракує звичайного спілкування, можливості просто побути разом. Я дуже сумую за своїм чоловіком, мені його дуже не вистачає поруч.

Саме такі зустрічі дають нам шанс провести час разом, відчути себе сім’єю, хоча б на кілька днів. Це надзвичайно важливо, і я щиро вдячна всім організаторам, які створили для нас таку можливість”, — поділилася Оксана, більше 10 років у подружжі із захисником Олександром, мама трьох дітей.

“Вчорашній вечір справді дуже нас зблизив. Мені здається, всі залишилися під великим враженням. Атмосфера була теплою й дуже щирою. Було видно, як люди почали відкриватися, ділитися своїми історіями, і це дійсно об’єднало сім’ї. Такі моменти допомагають стати ближчими одне до одного, і я щиро вдячна усім, хто створив для нас таку можливість”,— поділилася Наталія, дружина захисника Олександра і мама трьох дітей.

“Романтичні вечори з дружиною — давно в минулому. Спочатку я багато працював, щоб забезпечити сім’ю й покращити наше життя, а тепер війна ще більше забрала наш час разом. Але я зрозумів одну важливу річ: гроші не приносять щастя. Можна все життя бігати за своєю мрією і не помітити, що вона весь цей час була поруч, і це твоя сім’я.

Найбільше шкодую, що через постійну роботу мало часу проводив з дружиною та дітьми. Вірю, що війна закінчиться, і я зможу бути поруч із ними набагато частіше. Колись у мене були дуже амбітні мрії, але тепер я зрозумів: найважливіше — жити тут і зараз, цінуючи кожну мить, проведену зі своєю родиною”, – поділився захисник Олег, 10 років у подружжі, тато двох дітей.

За час перебування на відпочинку учасники побачили озеро Синевир, відвідали центр реабілітації бурих ведмедів, парк альпак, яких можна було годувати з рук. Виїжджали на водоспад Шипіт, канатну дорогу, термальні джерела, пікнік в горах. Вечорами на всіх чекали чан, басейн, баня, спілкування біля багаття.

Надихаючі гірські ландшафти та можливість контактувати з тваринами в рамках екскурсій організатори вважають цілющою терапією для емоційно і фізично виснажених учасників.

“Ми спеціально будували програму так, щоб вона була водночас насиченою й дбайливою до учасників. Після активних походів у гори обов’язково планували спокійніший день, щоб люди могли відпочити й відновитися.

Думаю, нам вдалося реалізувати задумане, адже ми бачимо результат. На початку багато хто приїхав фізично й емоційно виснаженим. А сьогодні ми бачимо усмішки, гарний настрій і більше енергії. Для нас найбільша радість — знати, що ми змогли бодай трохи підтримати цих людей і послужити їм”, — зазначив засновник ГО “Ковчег миру”, капелан ХСП Володимир Завадський.

“Я дуже вдячний, що саме наша бригада стала першою учасницею цього пілотного проєкту. Тут було все: і відпочинок, і навчання, і справді багато яскравих вражень. Але найцінніше — бачити, як дружини люблять своїх чоловіків-військових. На фронті ми знаємо цих хлопців зовсім іншими, а тут бачу, скільки в їхніх сім’ях любові й тепла.

Коли ми щодня проводили час разом, багато спілкувалися, я побачив, як змінився сам і як змінилися хлопці. Спочатку всі говорили лише про війну, а згодом почали жартувати, згадувати приємні моменти з мирного життя.

Переконаний, що такі ретрити дуже потрібні. Хотілося б, щоб їх пройшло якомога більше військових 30-го корпусу. Вони змінюють саме уявлення про відпочинок: показують, що відновлюватися можна не лише з побратимами, а й разом із родиною — у християнському середовищі”, – поділився Вячеслав, капелан 35-ої бригади.

Організатори планують продовжувати цю програму і запрошувати військовослужбовців з різних підрозділів на постійній основі.

“Протягом декількох днів ми бачили, як оновлюються військовослужбовці, як вони повертаються до смаку життя, і це тішить нас. Віримо, що це буде допомагати укріплювати і подружні стосунки. Дуже не хотілося б, щоб відбувалися розлучення та втрачалися зв’язки між чоловіками і дружинами. Ми дуже хочемо, щоб атмосфера в сім’ях військовослужбовців сприяла їх боєздатності, тож будемо підтримувати разом наше військо”, — підсумував Валерій Алимов.