19–20 червня в Одесі другий рік поспіль провели Капеланський форум Півдня України. Серед учасників – капелани, керівники служб капеланства, представники різних конфесій, органів державної влади, ветеранських хабів, реабілітаційних центрів, ГО та БФ. Організатори Форуму – Рада церков та релігійних організацій Одещини та Капеланська спільнота області. Основна мета Форуму – зміцнити взаємодію між церквами, державними установами та громадянським суспільством у допомозі військовослужбовцям.

Протягом двох днів учасники обговорювали виклики, які стоять перед капеланами, ветеранами та українським суспільством в умовах тривалої війни і виснаження ресурсів. Зокрема, йшлося про виклики Церкви у прийнятті ветеранів, підготовці громад до зустрічі з ними, у допомозі воїнам та їх родинам.   

Серед спікерів – Андрій Оленчик, координатор Християнської служби порятунку, Геннадій Лебедєв, військовий капелан 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ, Олександр Чоков, військовий капелан 14-ї бригади ВМС ЗСУ.

У своїй доповіді Андрій Оленчик наголосив, що російсько-українська війна є екзистенційною на фізичному, духовному та світоглядному рівнях. Розглядаючи взаємодію суспільства з ветеранами, він виділив три стани громад: ізоляцію, оптимізацію та інтеграцію. Саме інтеграція вимагає від соціуму безумовного прийняття воїнів, створення органічного середовища для їхнього відновлення та готовності цивільних переняти воїнську ідентичність.

Для розуміння психології військових після повернення спікер запропонував спиратися на “правила бою” Френка Пьюселіка. Знання цих правил є критично важливим не тільки для ветеранів, але і для цивільних, оскільки ігнорування цінностей та ідентичності захисників може призвести до травматичних наслідків. Суспільство має чіткі зобов’язання перед воїнами, які пожертвували своїм звичним життям заради загальної безпеки.

Ключовими шляхами успішної інтеграції Андрій Оленчик назвав розбудову християнської системи духовно-психологічної допомоги та фізичної реабілітації ветеранів та їхніх сімей. Окрім цього, важливу роль мають відіграти створення горизонтальних мереж громадських об’єднань у територіальних громадах та розвиток ветеранських екосистем із христоцентричною українською ідентичністю.

У рамках Форуму проходили панельні дискусії. Йшлося про духовну опіку військовослужбовців на передовій та у шпиталях, соціалізацію та реінтеграцію ветеранів, взаємодію церков, державних та громадських організацій. Також створювали карту супроводу ветерана від поранення або демобілізації до повноцінного повернення в громаду, про роль Церкви у війні. 

На питання, як змінилася місія Церкви за чотири роки повномасштабної війни, єпископ Станіслав Широкорадюк, голова Ради Церков та релігійних організацій Одеської області, відповів зустрічним питанням: яку Цекрву хотіло побачити суспільство, коли почалася війна:

“Думаю, це був виклик для нас, адже багато хто хотіли бачити Церкву в камуфляжі і зі зброєю, хтось – суцільним гуманітарним хабом, а хтось хотів бачити її перероблену під державні запити. Церква ж мала б нагадати всім про своє найголовніше покликання незалежно від обставин і часів – проповідувати Євангеліє. Ідея, яка об’єднує всі церкви у всі часи, – це служіння в будь-якій потребі, через що Церква розширює свою діяльність. Сьогодні прийшов час капеланства, яке представляє Церкву і поширює свій вплив на людей, які постраждали від війни. Капеланська місія сьогодні – не бути військовим, а допомагати тому, хто тримає зброю, і мати право з ним загинути”.

Представниці Департаменту у справі ветеранів говорили про першочерговість забезпечення базових потреб воїна та створення просторів для ветеранів.

“Коли у ветерана не закрити базові потреби, говорити про психоемоційне відновлення передчасно. Спочатку – безпека, житло, здоров’я, стабільність. Лише тоді з’являється ресурс для внутрішнього відновлення”, – зазначила Олена Рабчук,  заступниця керівника КУ “Сервісний офіс “Хаб Ветеран”. 

Інна Шитра, заступниця директора Департаменту у справах ветеранів, на прикладі своєї організації, яку очолює військовослужбовець, акцентувала, що саме військові можуть створювати найкращі простори, де ветерани найбільше зможуть знайти довіру та розуміння, бо знають цей шлях з власного досвіду. 

“Такі Форуми дають розуміння суті капеланського служіння, сприяють розробці і впровадженню єдиних етичних стандартів цієї професії, є простором для спілкування і пошуку спільних рішень про те, як громада може допомогти військовим”, – поділився Роман Медяник, співорганізатор Форуму, капелан і пастор Одеської Народної Церкви. 

“Форум став майданчиком для діалогу, обміну досвідом, народження нових партнерств і спільних рішень заради тих, хто захищає Україну”, – зазначили в Раді церков та релігійних організацій Одещини. 

Капеланська спільнота Одещини в своєму регіоні проводить Вечори подяки ЗСУ, Дзвони пам’яті, міжконфесійні молитовні зібрання тощо. 

Перший день Форуму

Другий день Форуму

Пресцентр ХСП.